Закон
Обов’язок
Людяність
Честь

Навчаємось
щоб
захищати

Офіційний сайт юридичної клініки "Захисник"

Головна сторінка Інше Протидія торгівлі людьми в Україні»
Юридична клініка
Діяльність
Взаємодія
Протидія торгівлі людьми в Україні»
Роз'яснення законів - Інше

Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по-різному ставилось до неї. Але лише на початку XX століття розпочинається міждержавна робота, в рамках якої, світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему світового масштабу.

Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці XX ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних умов, специфіка географічного положення призвели до того, що Україна перетворилася на країну-донора та країну-транзит «живого товару». Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.

Поняття «торгівлі людьми» охоплює широке коло соціальних явищ.  «Жертвою» торгівлі людьми може бути будь-яка особа незалежно від статті та віку : чоловіки – з метою експлуатації в праці, діти – з метою використання у жебрацтві, жінки – для сексуального рабства, будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів, тощо.

Згідно з положенням протоколу про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, котрий доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності торгівля людьми розглядається як : «здійснюванні з метою експлуатації вербування, перевезення, передача, приховування або утримання людей шляхом погрози, силою або її застосуванням та застосуванням інших форм примусу, викрадання, шахрайства, зловживання владою або вразливістю стану або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу». Експлуатація включає, «як сексуальну експлуатацію, так і примусову працю або послуги, рабство або звичай, подібні до рабства, підневільний стан та вилучення органів».

Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Легально щорічно працевлаштовується 50-60 тис. осіб. Але нині за неофіційними даними майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість працює без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними за кордоном. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

З метою посилення боротьби з цим видом транснаціональної організованої злочинності, у березні 1998 року Верховна Рада України приймає Закон «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України», у зв’язку з яким Кримінальний кодекс України було доповнено статтею, яка передбачала покарання за торгівлю людьми (ст.121-1 КК України). У квітні 2001 року Верховна Рада України приймає новий Кримінальний Кодекс України, який набув чинності з 1 вересня 2001 року, до складу якого увійшла статті 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини».

Заради протидії торгівлі людьми в Україні у 1999 році створено Координаційну Раду по боротьбі з торгівлею жінками та дітьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, а у 2000 році в структурі Департаменту карного розшуку МВС України та в обласних управліннях внутрішніх справ створено спеціалізовані підрозділи по боротьбі із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми.

Але зараз через динаміку розвитку торгівлі людьми цих кроків виявляється недостатньо для ефективної протидії торгівлі людьми в Україні і тому для вирішення цього питання необхідно :

- відпрацювати систему відшкодування збитків потерпілим від торгівлі людьми;

- внести зміни до Кримінального Кодексу України в частині встановлення відповідальності за користування послугами дітей, що займаються проституцією, та виготовлення за для власних потреб, зберігання та використання  дитячої порнографії;

- створити державні центри психологічної допомоги постраждалим від работоргівлі;

- визначити та запровадити систему можливого повернення громадян з-за кордону за рахунок держави, поклавши цю функцію на міністерство закордонних справ України;

- підтримувати  роботу «гарячих ліній» для попередження потенційних мігрантів щодо ризиків, пов’язаних з перетином кордону тощо.

Таким чином,  протидія торгівлі людьми на національному рівні – це комплексна проблема, яку потрібно вирішити в найближчий час.

 

 

Начальник Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Клягін С.Г.

 
Оберіть мову сайту:
Авторизація